Кабмін схвалив проєкт угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною.
Про це інформує УП з посиланням на засідання уряду.
Угоду підпишуть вже цього тижня у ході візиту президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Раніше повідомлялося, що візит заплановано на 3 лютого.
За словами першої віцепрем’єрки-міністерки економіки Юлії Свириденко, сторонам внаслідок інтенсивним перемовин вдалося вийти на взаємовигідні умови. Вона додала, що це не лише угода про торгівлю, а й угода про взаємні інвестиції і виробничу кооперацію.
Торік товарообіг з країною становив понад 7 млрд дол. З них український експорт сягнув 4,1 млрд доларів, а імпорт – 3,2 млрд доларів. Експорт на 80% складається з металів і зернових, зауважила міністерка.
Водночас, додала вона, Україна працює над розширенням номенклатур та збільшення обсягів експорт товарів, що мають вищий ступінь переробки та більшу додану вартістю.
Основа угоди про ЗВТ полягає в обнуленні мит на 10 337 товарних позиціій, або 95% всіх товарів на експорт. Ще на 1347 будуть існувати товарні квоти або зменшення мит.
Свириденко повідомила, що наразі ми імпортуємо лише десяту частину товарів, а експортуємо – 1100 позицій.
На початок перемовин Туреччина мала мита у розмірі 29% для українських товарів, натомість українські ставки становили 5%. Донині, зауважила міністерка, на деяку українську аграрну продукцію діють турецькі ставки у понад 200%.
У Мінекономіки показали, що в угоді було досягнуто компроміси щодо ввезення:
- Металобрухту: Україна може зберегти мито, але Туреччина лише частково відкриває ринок;
- Зернові та олійні: угода не поширюється на них де-юре, водночас ставка мита для зерна становила і де-факто становитиме 0%.
- Мита: гарантії Туреччини не застосовувати додаткові мита та не розмежовувати товари на внутрішній ринок та реекспорт;
- Транспорт: зняття обмежень для українських перевізників;
- Послуги: Туреччина гарантує доступ українських компаній до ринку послуг та їхню недискримінацію.
Протягом перехідного періоду ЗВТ передбачено пакет підтримки низки галузей економіки України, зокрема текстильної промисловості, машинобудування тощо.
Свириденко додала, що угода не передбачає відкриття ринку публічних закупівель, а тому вимоги щодо локалізації можуть застосовуватися до будь-яких турецьких товарів.
