Від початку повномасштабної війни росії проти України вже пройшло два місяці. За цей час мільйони українців були вимушені покинути свою домівку через військові дії. Багато наших співгромадян поїхали за кордон до Польщі, Німеччини, Чехії та багатьох інших країн Європи, які погодились приймати наших біженців.
Проте, багато українців вирішили залишитись на Батьківщині, переїхавши до західних регіонів держави. Таким собі хабом для вимушено переміщених осіб (ВПО) стала Львівщина. Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький із перших днів заявив, що місто Лева та область приймуть тих, хто потребує прихистку.
Сьогодні, за різними даними, від 200 тисяч до мільйона таких осіб зупинились тут. Окрім заповнених вулиць та заторів на дорогах, це ще й додаткове навантаження на бюджет області. Крім того, часто переселенцям потрібна ще й соціально-гуманітарна адаптація.
Про це та більше журналісту ІА «ПІКА» розповів заступник голови Львівської обласної військової адміністрації Віталій Загайний.
- Є зовсім різні дані щодо кількості вимушено переміщених осіб, які знайшли свій прихисток на Львівщині. Скажіть, скільки сюди прибуло офіційно і скільки неофіційно?
Ми орієнтуємось на цифру 400 тисяч осіб
Ті люди, які є у нас на обліку, складають приблизно 270 тисяч осіб. Це ті громадяни, яких «веде» наш департамент соціального захисту. Ми також орієнтуємось на цифру в 400 тисяч осіб загалом, зокрема й тих, які прибули на Львівщину приватно і не ставали на жодний облік. Справа у тому, що вони знаходяться у домогосподарствах та приватному секторі, тому ми не маємо змоги порахувати їх. Попри те, що ця статистика дуже динамічна і вона змінюється щодня, ми дійсно виходимо на більш-менш реальні цифри. Тобто, Львівська область прийняла ще десь 120 тисяч людей, які не реєструються як ВПО. Приблизно 3-5 тисяч людей ми щодня додаємо до цього списку або віднімаємо від нього і це те, що теж допомагає нам валідувати кількість переселенців. Саме статус ВПО дає людині можливість претендувати на державну допомогу та допомогу від різного роду міжнародних фондів, тому тих, хто не хоче реєструватись, реально менше.
- До речі, скільки на ВПО витрачає обласний бюджет?
Якщо говорити про комунальний бюджет, то дуже багато людей перебувають у різних комунальних закладах, які у будь-якому випадку мають свій кошторис витрат на опалення та утримання. Фактично, ми не збільшуємо ці видатки через перебування у них ВПО. Крім того, різниця витрат і надходжень покривається за рахунок гуманітарної допомоги. Наприклад, організувати харчування для переміщених осіб на сьогодні допомагає відразу декілька міжнародних фондів. В інших випадках є гуманітарна допомога, яка збирається зокрема і через штаб на вул. Коперніка. Тому ми не можемо говорити, що обласний бюджет має якісь додаткові навантаження.
Крім того, нещодавно з’явилась обласна програма підтримки переселенців загальним бюджетом у 73 мільйони гривень. Поки ми з цієї суми не витратили ні гривні, але розуміємо, що у травні ми будемо змушені звертатись до цього фонду. Ця програма передбачає витрати на харчування (бо є моменти, коли ці речі на себе не можуть брати міжнародні організації), кошти на транспортування людей (наприклад, зі Львова до пунктів перетину кордону) і відшкодування приватному бізнесу, якщо підприємці взяли на себе функцію утримання ВПО.
- Де і яким чином вдається розмістити вимушено переміщених осіб?
Ми використали все, що могли: школи, санаторії, курорти, заклади культури, заклади спортивного та соціального профілю
Для цього ми використали все, що могли: школи, санаторії, курорти, заклади культури, заклади спортивного та соціального профілю і так далі. Починаючи від притулку для дітей і закінчуючи спортивними школами. Є багато випадків, що якийсь заклад ще пів року тому виїхав з певного приміщення, ми його перепрофілювали і вже сьогодні там проживають переселенці.
- У ЗМІ з’являлась інформація, що голова ОВА Максим Козицький звертався до львівських забудовників, аби вони допомогли із розміщенням ВПО. Чи правда це і якими були умови ОВА?
Я не був учасником цієї зустрічі, тому спеціально зв’язувався із департаментом економіки, щоб з’ясувати це. Мені сказали, що це не відповідає дійсності. Тобто, не було жодних закликів чи угод між ОВА та забудовниками. Ми всі чудово розуміємо, в якому стані сьогодні перебуває бізнес і це було б абсурдно.
Хоча у нас є ідея, щоб використати для розміщення переселенців законсервовані будівництва чи щось у тому роді. Ми навіть маємо окремі пропозиції від міжнародних організацій, які кажуть, що готові розглядати такі об’єкти. Зокрема і агенція ООН, наприклад.
- Крім того, Львівська обласна військова адміністрація повідомляла, що всі внутрішньо переміщені чоловіки призовного віку повинні негайно стати на військовий облік. Чи вдається це реалізувати?
1 500 людей приєднались до лав ЗСУ, а ще 9 000 у черзі
Із самого початку війни на вул. Ветеранів, 11 ми організували роботу спеціального координаційного центру, який займався військовозобов’язаними переселенцями. Такий військкомат має оцінити фізичний та психологічний стан людини і скерувати її до певної військової частини, якщо вони придатні. Цей заклад пропрацював місяць, а потім через ракетні удари нам довелось зробити деконцентрацію військових комісаріатів. Проте, Центр виконав свою функцію на 100%. 1500 людей із цього Центру пішли на війну в лавах збройних сил України. Крім того, він створив чергу із 9-ти тисяч осіб, а це доволі багато. Ще, звісно, є люди, які через інвалідність чи певні хвороби не можуть призиватись до армії, але вони всі є у нас на обліку.
Зараз завдяки домовленості з Львівською міською радою ми змогли зробити так, що працівники військкоматів працюють у ЦНАПах, а саме туди люди приходять реєструватись як ВПО. І там чоловіки призовного віку, 18-60 років, мають можливість відразу ж вирішувати свої питання військового обліку.
Все більше українців повертається з-за кордону. Яка частина із них залишається на Львівщині?
У нас немає такої готової статистики. Цей процес є, але він не є дуже помітним. Ми маємо все менші хвилі переселенців зі сходу України, але вони все одно є. Наша влада створює все нові «зелені коридори», а Укрзалізниця запускає все більше потягів до Львова, тому ми очікуємо нових людей, які поселяться на Львівщині. Звісно, дехто поїде далі на захід задля перетину кордону, але й багато залишиться. Тому вся ця статистика дуже динамічна. Для нас важливіші цифри, які я наводив вище, бо саме вони дають нам розуміння про кількість поселених людей у наших закладах. Щодня о 18:00 ми збираємо всі ці дані за допомогою ОТГ та контролюємо загальну ситуацію.
Що стосується людей, які транзитом повертаються через Львівщину, то цього неможливо порахувати. Але і нам це менш цікаво, оскільки ми не маємо потреби розмістити таких людей.
- Якщо ситуація не зміниться, скільки часу Львівська область зможе приймати переселенців?
Тут питання у тому, скільки буде людей. Наразі ми маємо ще приблизно 20 тисяч місць резерву, але вже сьогодні ми почали рухатись у напрямку створення додаткових закладів для розміщення ВПО. Це стосується усіх, кого необхідно забирати зі спортзалів та інших непристосованих для проживання місць. Саме таких людей треба розмістити у більш гідних умовах.
Проте, держава поки ще не дуже активно й ефективно задіює приватний сектор. Тобто, ще можна думати над додатковими стимулами для цього. У кінці квітня ми побачимо, як спрацювала ідея із 450-ма гривнями за кожного переселенця для людини, яка їх приймає. Це йде на компенсацію комунальних платежів, тому побачимо, скільки людей це використало. Але, знову ж таки, все це пов’язано із реєстрацією таких осіб як ВПО.
- Як відбувається соціально-гуманітарна адаптація переселенців? Зокрема, чи вивчають вони українську мову?
Департамент освіти запустив курси української мови та історії, бо, на нашу думку, саме ці предмети зараз є найактуальнішими
Для початку ми дали клич, аби всі ОТГ робили такі речі нецентралізовано і проявляли власну ініціативу в цих питаннях. Наш департамент освіти запустив курси української мови та історії, бо, на нашу думку, саме ці предмети зараз є найактуальнішими. Перед Великоднем, наприклад, ми маємо багато різних ініціатив до цього свята. Знову ж таки, це не є щось єдине чи мейнстрімне, це швидше ініціативи, які мають нагадати переселенцям про Великдень і якось святкувати його разом. У таких умовах це дуже необхідні речі. А ще є багато ініціатив по лінії молоді та спорту, туризму тощо. Після Великодня все це буде продовжуватись і розвиватись. Крім того, ми вже шукаємо рішення літнього перебування біженців, а це нам дасть змогу глянути на всі ці питання під іншим кутом.
Роман Гурський, ІА «ПІКА»
