Як повідомила пресслужба Державного бюро розслідувань, нещодавно в Україні націоналізували 26 облгазів. Так, суд передав в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 26 регіональних операторів газорозподільчих систем.
Слідчий суддя Печерського суду Києва передав в управління АРМА арештовані приватні корпоративні права на 26 обласних та міських операторів газорозподільчих систем за клопотанням Державного бюро розслідувань.
“Відтепер держава контролюватиме постачання споживачам природного газу. Це є надважливим питанням національної безпеки, особливо в умовах російської агресії”, – йдеться у повідомленні пресслужби.
Колишній міністр економіки України Володимир Лановий розповів, що призвело до такого рішення, як це позначиться на економіці України та якими, найімовірніше, будуть подальші кроки нашої влади.
Про це він розказав у ексклюзивному інтерв’ю журналісту ІА «ПІКА».
- Що спонукало українську владу націоналізувати ці підприємства?
Політика приватних облгазів завжди спрямована на необґрунтоване підвищення тарифів
Я думаю, що першою і головною причиною націоналізації цих установ стало те, що політика приватних облгазів завжди спрямована на необґрунтоване підвищення тарифів. Якщо такі структури належать приватному власнику, то він усіма методами намагаються збільшити ціну на газ, чим просто збагачує свої кишені. Крім того, на мою думку, є й інші також нічим не вмотивовані дії приватних облгазів – це пошук заборгованостей, від’єднання людей та підприємств від постачання тощо. Приватний сектор завжди жорсткий і найгірше тут те, що такий бізнес не має конкуренції. Просто одна група людей, фактично, захопила всі облгази та має монополію на цьому ринку в Україні. Ясна річ, такі бізнесмени домовляються з «Нафтогазом», забезпечують дешевим паливом власні великі підприємства і так далі. Тобто, вони банально наживаються на українцях.
Ексклюзивні новини у нашому Телеграм-каналі! ! Приєднуйтесь! https://t.me/pika_net_ua
Крім того, за таких умов нереально увійти на цей ринок як конкурент, бо монополіст тебе відразу «з’їсть». І це я вже мовчу про альтернативні джерела енергії, яких такі бізнесмени також не допускають в Україну. Тому виходить так, що одна компанія забезпечує всю державу газом, і вирішує, де його брати, скільки він має коштувати тощо.
Натомість нам треба розвивати видобуток газу, ринок скрапленого газу і таке інше. Але це не потрібно таким компаніям, яким вигідно просто диктувати нам свої умови. Тому ми вже протягом 20-ти років перебуваємо у такому собі цугцвангу, де кожен наступний хід лише ускладнює ситуацію.
- Як виграє держава від такого рішення?
Тут справа у наступному: у приватні руки такі підприємства віддаються тоді, коли держава вважає, що ці установи потребують модернізації, інвестицій та багато іншого. Це старі системи, де треба покращити облік, модернізувати сховище тощо. Але якщо приватний сектор цього не робить, то немає жодного зиску в тому, що таке підприємство належить приватнику. Іншими словами, якщо навіть наша держава не проведе цієї модернізації, то від того, що облгаз належатиме приватному власнику, користі не буде. Ми, як мінімум, не програємо.
Натомість розподіл прибутків від продажу газу тепер зможе контролюватись нашою державою. Якщо наша влада в обличчі відповідного міністерства буде мислити раціонально, то ми зможемо зробити цю діяльність прибутковою для України. А тоді буде змога вкладати ці кошти у будь-яку іншу галузь, аби розвивати її. Тобто, ми зробимо те, чого не робив приватний сектор, який всі заробітки клав до кишені. Підприємство державної форми може чітко задекларувати, скільки інвестицій йому треба і який прибуток воно дасть. І всі ці кошти залишаться у державній скарбниці. Банально – такі зекономлені кошти можуть бути використані на модернізацію газорозподільчих систем, труб і сховищ.
- Як націоналізація облгазів вплине на олігархів?
Основні свої гроші олігархи заробляють за кордоном, коли експортують певні товари та сировину. Тому, за великим рахунком, оця націоналізація не дуже вплине на наших олігархів. Дехто із них раніше намагався отримати контроль над обленерго, бо це пов’язано із притоком електроенергії на їхні металургійні комбінати. Їм важливо, щоб там не було зривів чи перебоїв електропостачання, тому олігархи брали під власний контроль місцеві обленерго, але облгази їм не такі цікаві.
Але тут ще є інше питання: у нас газовим монополістом був Фірташ, а ми всі знаємо, що він завжди захищав і відстоював інтереси росії. москва, у свою чергу, постійно намагалась контролювати Україну будь-яким способом – не лише встановлюючи тут тарифи, а й контролем облгазів та забезпечення паливом наших людей. Ворог завжди намагався впливати на місцеві адміністрації під час виборів і таке інше. Тому націоналізація цих підприємств виб’є з рук олігархів не економічний інструмент впливу, а позбавить росію політичного впливу на нас.
- Ще є вже згадані вами обленерго та ті ж газові свердловини, які в Україні у більшості випадків також є приватними. Чи буде влада робити якісь наступні кроки у цій царині?
Ресурс та свердловини мають належати державі, але транспортувати газ до споживачів мають приватні компанії, серед яких немає монополіста
Я думаю, що потреби в приватизації таких об’єктів ніколи не було. Вони є монопольними системами, а такі краще залишати у державній власності. Проте це не означає, що все треба залишати, як воно є. Приватний бізнес можна допустити до цього ринку, але без монополістів. Тобто, це мають бути приватні компанії, які будуть знаходити гроші на свою діяльність, залучатимуть інвестиції, купуватимуть ефективне обладнання і тоді вони зможуть транспортувати ресурси до людей та підприємств.
Якщо ми озброїмось досвідом Європи, то там завжди є декілька таких компаній, які конкурують між собою. Іншими словами, ресурс та свердловини мають належати державі, але транспортувати газ до споживачів мають приватні компанії, серед яких немає монополіста. Тобто, на їхній «совісті» будуть труби та якість обслуговування, а тут все просто: якщо ти хочеш продати свої послуги у конкурентному середовищі, вони будуть якісними та недорогими. Ми маємо створити можливість вільного і прозорого доступу до цих ринків. А в нас, аби потрапити у систему розподілу газу, треба заплатити масу хабарів та обійти повно обмежень і заборон. Правильним буде створити умови для розвитку приватного сектору, який має діяти паралельно з державою. Якщо сказати грубо, то «товста» труба має належати державі, але сотнями «менших» труб, які несуть газ до споживача, мають володіти десятки компаній, які чесно конкуруватимуть між собою.
