3,3 мільйони українців покинули рідну державу після початку повномасштабної війни росії проти України. Комісар ЄС Ілва Йоганссон повідомила, що найбільше наших біженців прибуло до Польщі – 2 млн осіб, половина з яких діти. Також 600 тис. – до Румунії, 270 тис. – до Угорщини, 250 тис. – до Чехії, 220 тис. – до Словаччини. Окрім цього, немало людей поїхали далі на захід – Німеччина, Італія, Франція тощо. Здавалось би, це дуже добре, коли наші громадяни отримують там статус біженця, певні кошти на прожиття і місце тимчасового проживання, але не все тут так просто.
У перемозі України над росією не сумнівається ніхто, але після цього нам буде необхідно відбудовувати свою державу. Війна не обирає, тому до Європи виїхало багато наших спеціалістів у різних галузях. Такий стан речей може обернутись для нас злим жартом – багато інших країн будуть намагатись втримати ці готові фахові кадри у себе, заманюючи їх заплатами, умовами праці й тому подібними речами.
То чому українцям не варто ставати біженцями у Європі, якими є альтернативні варіанти та яким чином має тут поводитись наша влада?
Про це журналісту ІА «ПІКА» розповів член політради Львівської міської організації ПП «Сила і Честь» Василь Попович.
- Чому українцям не варто набувати статус біженця у європейських країнах?
Люди, які виїжджають, намагаються отримати статус біженця і «сідають на голку» допомоги від держави
По-перше, кожна країна, яка допомагає нам, приймає наших громадян. Наші люди, які виїжджають, стараються отримати статус біженця і «сідають на голку» допомоги від держави, яка дає їм можливість хоча б не вмерти з голоду. Тобто, ці країни надають їм якісь виплати і забезпечують соціальним житлом, у кожній державі є своя процедура. Коли біженці отримують таку допомогу, то вони не завжди усвідомлюють, що вона не дається просто так. Наступний крок – це буде вивчення мови і надання права на роботу, бо кожна країна, яка приймає українських біженців, з одного боку робить добру справу і допомагає нам, а з іншого – отримує готові кадри, які можна легко і швидко перекваліфікувати на свою економіку. У перспективі, перед нашими біженцями може постати проблема повернення в Україну, а наслідки війни можуть нести великий негатив для нашої економіки. Ми втрачаємо фахівців, молодих людей, прагматиків та романтиків, які могли б працювати у нас. Тому просто заробляти гроші для свого існування є кращим рішенням, ніж отримання статусу біженця. Я закликаю наших людей не поспішати із отриманням статусу біженця.
- Чим це вигідно державам, які приймають українців?
На жаль, війна внесла свої корективи і частина людей, які покинули Україну, хочуть себе реалізувати за кордоном, бо ми не звикли «сидіти на місці». Тому українці намагаються влитись у певні економічні напрямки інших країн з метою заробітку. Такі країни банально отримують нові кадри – інженерів, менеджерів, вчителів, медсестер тощо. Тому вони за них будуть боротись. Треба багато часу, аби народити, виховати і вивчити людину на ту чи іншу спеціальність, а тут Європа отримує готові кадри, в які не треба вкладати працю. Тож я вважаю, що серед європейських країн буде велика конкуренція за наших спеціалістів. Ми за 30 років не зуміли створити належних умов праці в Україні, тому я думаю, що приблизно 25% наших людей ніколи не повернуться в Україну, а це кожен четвертий.
- Який тут є зиск для самих людей?
Перша проблема – це соціальний пакет, ринкові відносини та зарплата. Через війну та інші економічні причини люди рахують, скільки вони витрачають на житло, «комуналку», їжу і те, скільки у них залишається. Сьогодні ми не були спроможні конкурувати в цих питаннях з Європою. Тому спочатку люди «клюнуть» на 8-10 євро за годину роботи – вони будуть ці гроші рахувати у гривнях і думатимуть, що ж на ті гривні можна купити.
По-друге, пенсіонери і люди передпенсійного віку чітко розуміють, що їхніх виплат їм не вистачає навіть на комунальні послуги. Вони будуть «чіплятись» за будь-яку роботу за кордоном. Тому всі країни будуть створювати всі умови, аби наші громадяни залишались у них.
- Що б ви порадили нашим біженцям у якості альтернативи статусу біженців?
Найголовніше – це не сидіти, склавши руки, а вчити мову країни, до якої вони потрапили. Це дає можливість розширити свій світогляд. По-друге, безумовно, війна закінчиться і весь світ нам допомагатиме відбудовувати Україну. До нас зайде багато міжнародних компаній і мова стане «козирем» для наших людей. Це допоможе людям більше заробляти після повернення додому. По-третє, після війни у нас буде багато розрухи, тому людям із технічним складом розуму було б добре хоча б постажуватись за кордоном, аби потім ці навички застосувати в Україні.
Ексклюзивні новини у нашому Телеграм-каналі! ! Приєднуйтесь! https://t.me/pika_net_ua
Війна, на жаль, привела багато проблем і розчарувань як у владі, так і в олігархічно-клановій системі, яка вкоренилась у нас за 30 років. Але тепер все повернеться в інший бік, тому кожен робітник, який хоче і вміє працювати в Україні, буде отримувати хорошу зарплату і високо оцінюватиметься як фахівець.
- Що має зробити наша влада, аби біженці мали зацікавлення повертатись додому після війни?
Місцевий і центральний бюджет не може більше бути «коритом» для наших можновладців, тут має бути стандартний соціальний пакет
Перші кроки зроблені і вони правильні, тому якщо цю політику продовжити після війни, у нас все вдасться. По-перше, зараз ввели податок з доходу, а це найбільш приваблива умова повернення людей в Україну – як працівників, так і підприємців. Друге – спрощення системи фіскального контролю та державних органів, які раніше дуже втручались у виробничі відносини малого та середнього бізнесу. Третє – треба дати можливість людям, які хочуть повернутись, створювати і шукати форми стартового фінансування своїх бізнесів. Це мають бути нульові кредити від держави, аби підприємці створювали робочі місця.
Окрім цього, державний місцевий і центральний бюджет не може більше бути «коритом» для наших можновладців, тут має бути стандартний соціальний пакет. Так ми усі зможемо відчути себе у ринкових відносинах. Бо раніше ми мали прірви між чиновниками, які багатіють на очах, і звичайними українцями. Я сам бачив, як за кордон тікає жінка на дорогій автівці, яка навіть не вміє заправити свою машину. Ви уявляєте, до якого «маразму» ми довели Україну – вона купила права і навіть не знає, що таке авто. Тобто, деякі люди збагачувались на бюджеті, а пересічний громадянин зводив кінці з кінцями.
Нам усім варто зрозуміти, що найближчі вибори, які будуть у державі, мають унезалежнити гілки влади від цих самих виборів та зміни влади. Прокуратура, суди та поліція мають бути незалежними органами. Тоді все у нас вийде.
Роман Гурський, ІА «ПІКА»
